Дивна річ, що та машина завжди падає на воду

Want create site? Find Free WordPress Themes and plugins.

Автор: Ірина Пустиннікова

Перед підйомом на повітряній кулі рекомендували провести пускання крові

"Інакше не можна сказати, тільки що усе вдалося нам дуже добре", – пише підпоручик артилерії польського війська Бенедикт Магер із Кам'янця-Подільського до брата у Варшаву в червні 1784 року. – Справжньою розвагою була праця над тією повітряною кулею. Я можу себе похвалити, що працював при тому найбільше, бо був звільнений на кілька днів від служби. Кулі вмію вже робити добре, тож можете очікувати мене у Варшаві раніше, ніж сподівалися".

За два роки до цього французи брати Жозеф-Мішель і Жак-Етьєн Монгольф'є винайшли повітряну кулю. Комендант фортеці в Кам'янці-Подільському – тепер Хмельницька область – вірменин Ян де Вітте (1708–1785) хоче повторити цей експеримент. Розсилає листи знайомим по всій Європі – раптом хтось із них був свідком польотів.

Наприкінці 1782-го генерал Ян Комаржевський присилає де Вітте кілька французьких газет. До Кам'янця доходить тільки половина. В них немає найважливішої для де Вітте інформації – опису газу, який використовували брати.

05

У жовтні наступного року стає відомо, що в небо над Парижем піднялися перші люди. Де Вітте продовжує мудрувати над власним аеростатом. В січні 1784-го з Парижа й Варшави отримує малюнки з монгольф'єрами. Але вони не підходять – занадто схематичні.

У травні в місті зупиняється французький принц Шарль де Нассау-Зіген. Планує мандрувати по Дністру до Чорного моря. Він був свідком перших польотів кулі Монгольф'є. Серед його супроводу є артилерист Жан-Франсуа де ла Порте. Він брав участь у польотах. Внаслідок невдалого приземлення позбувся зуба. Вони допомагають де Вітте сконструювати кулю. Відповідальним призначають Бенедикта Магера.

Перший політ відбувається в Кам'янці 20 травня. Кулю заввишки 7,5 м і завширшки 6 м наповнюють гарячим повітрям із переносної печі. Вона піднімається вгору на 1,5 км, пролітає майже півкілометра і падає в річку Смотрич. Магер зазначає: "Дивна річ, що та машина завжди падає на воду: в Парижі впала у Сену, у Відні – в Дунай, а у Варшаві – на Віслу".

Другу спробу роблять через вісім днів – у селі Брага поряд із підконтрольним туркам Хотином, тепер Чернівецька область. Цього разу куля діаметром близько 10 м. "Піднялася вгору сильно – і впала на тому ж місці. Ми дивилися на це зі страхом. Здавалося, що куля впаде на місто, а це наробило б туркам чималого феєрверку", – пише підпоручик.

Де Вітте хоче, щоб на наступній кулі піднялися і люди. Її виготовляють ректор місцевої школи Мацей Каспрович і підхорунжий Якубовський наприкінці літа. Куля більша за попередні: діаметром 15 м, важить 400 кг. Зроблена з подвійного проклеєного паперу. Під час наповнення газом в оболонці з'являється діра. Від польоту доводиться відмовитися. Кулю піднімають без пасажирів. На висоті близько 240 м папір тріскає і апарат падає.

Дещо раніше запускають повітряну кулю у Львові. Там розробкою апарата займається Ігнатій Мартинович (1736–1795). Хорват за національністю, він вважав себе угорцем. Навчався в кількох університетах, був абатом францисканського монастиря, потім став переконаним атеїстом. Написав 16 наукових праць, служив в австрійській розвідці, цікавився ­драматургією і військовою стратегією – і винаходив. Особливо багато – у Львові, де працював з 1784-го по 1791 рік. Спочатку був деканом філософського факультету, пізніше викладав фізику й механіку. В лабораторії при університеті вивчав солі і гази, дистилював здобуту в околицях Калуша нафту.

Мартинович товаришує з аптекарем Антонієм Непомуценом Германом. Разом створюють автоматичний пальник на рідкому паливі. Це дозволяє позбутися неймовірного смороду, що супроводжував повітроплавців. Бо перші аеростати підживлювали димом від тліючої соломи та гнилого м'яса, яке брали з собою до кошика.

24 січня в тижневику Lwowskie Pismo Uwiadamiajce Герман публікує опис "наповітряної бані" та її технічні характеристики: "Всім, хто любить вдивлятися в природу, буде мило почути, що деякі з тутешньої поважної публіки взялися допомагати створювати надповерхневу машину. Безсумнівно, відкриття такого корисного складного предмету буде винагородою кожному. Тим більш, що справою займаються такі вчені пани, як королівський аптекар та лікар Герман і славний у місцевій академії професор Мартинович. Для винаходу потребують вони 400 червоних злотих і звертаються до поважної публіки по допомогу".

06

На виготовлення повітряної кулі потрібно придбати близько тисячі квадратних метрів тонкої шовкової тканини. Її необхідно просочити сумішшю оліфи і воску – щоб матеріал став повітро- і водонепроникним. Планувалося, що вага кулі буде 23 кг до обробки сумішшю і 45 – після. Всю оболонку мала покривати захисна сітка вагою 24 кг. До кулі кріпилася б розрахована на двох пасажирів гондола вагою 180 кг. Пальник важив 36 кг, паливо для нього – трохи більше 12 кг. Устаткування, що залишилося, набрало 64,2 кг. Загальна вага конструкції – майже 360 кг.

У наступних номерах часопису Герман викладає "Лікарські уваги про наповітряну баню": "Найперше, що може нашко­дити, – то отруйне повітря, наелектризована атмосфера і швидка зміна повітря. Підступна, отруйна і задушлива дія того повітря не потребує підтверджень. Зараз прошу уявити, як це може шкодити не тільки тим, хто ходить біля кулі, але й перебуває далі. Коли ж з'являться машини на п'ятдесят, сто, тисячу чи мільйон кубічних футів такого повітря, загроза нависне над цілим повітом, і навіть краєм".

У повітрі в кулю може вдарити блискавка. Нагорі повітроплавець обов'язково наелектризується і його пульс сягне смертельних, на думку аптекаря, 140 ударів на хвилину. Запобігти цьому може пускання крові. Варто також пам'ятати про різницю температур на землі і в небі. Герман вважав, що в небі 50 градусів морозу, а тому логічніше літати взимку. Пише також, що добре було б виготовити монгольф'єр з азбесту, щоб він точно не завдав людям шкоди.

4 березня 1784 року о 17:00 кілька сотень львів'ян приходять подивитися на перший політ виготовленої Мартиновичем та Германом кулі. Політ відбувається в саду Більських – сьогодні це вул. Коперника. Пристрій піднімається на сотню метрів за хвилину. Потім циліндр гасне, куля плавно опускається на землю. Пальник підпалюють знову. Під час польоту спалахує оболонка. Куля падає додолу.

Через кілька днів планувався наступний запуск. Однак кулю розтоптав натовп до того, як її встигли підняти у повітря.

У червні 1792 року до Львова прибув хорват Моранович. Він проводив запуск своєї кулі поблизу літнього театру в парку Яблоновських – тепер площа Петрушевича.

Моранович запалив піч, де горіла синім вогнем якась рідина. Опівдні переніс прилад у коло, над яким на довгих палях була закріплена оболонка, і невеликим інструментом, що нагадував ковальські міхи, почав накачувати в неї повітря з пальника. За менш як півгодини оболонка розпрямилася і збільшилася. Незабаром на ній можна було прочитати написи – ймовірно, рекламного змісту. Далі до кулі прив'язали круглу гондолу для пасажирів і баласту.

О 14:00 Моранович зайшов у гондолу, вклонився глядачам та віддав останні команди. Військовий оркестр гренадерського полку вдарив на литаврах фортисимо – і затих. Куля піднялася вгору – й люди почали плескати.

Перший польський повітроплавець розмовляв "подільською ґварою"

"Минулої неділі вранці Бланшар запускав свою кулю, в котрій товаришував йому познанський посол Ян Потоцький зі своїм турком, – описує польський генерал Миколай Чапський перший політ кулі у Варшаві 20 травня 1790 року. – Його світлість Потоцький трохи втратив свідомість. Турок теж у цьому не відставав. Перелякалися настільки, що у повторний вівторковий політ обидва – пан та слуга – не мали бажання відправлятися".

07

Наприкінці ХVIII ст. серед польських магнатів почалася повітроплавальна істерія. Дійшло до того, що монгольф'єри розглядали як майбутнє нації на засіданні Сейму. Першим місцевим, що піднявся у повітря, став Ян Непомуцен Потоцький (1761–1815). Він народився у селі Пиків – зараз Калинівський район Вінницької області. Славу здобув завдяки пригодницькому роману "Рукопис, знайдений у Сарагосі". Писав французькою мовою. А розмовляв переважно "подільською ґварою" – себто українською.

Потоцький придбав на закордонних мануфактурах 8000 кв. м китайського шовку різних кольорів. Протягом кількох місяців їх зшивали докупи 18 кравців. Оболонка зайняла три кімнати палацу Потоцьких на вул. Римарській у Варшаві. Аеростат був обладнаний великою олов'яною піччю і двостороннім секретером. Винахідник планував ставити в повітрі наукові досліди.

Готову кулю продемонстрували публіці у парку Фоксал. Усі вулиці поблизу палацу Мнішеків, де планувався старт, ще з ночі були заповнені людьми. У політ Потоцький взяв Бланшара і свого білого пуделя Лулу. Коли улюблений слуга Ібрагім подавав Потоцькому до гондоли хустинку, раптово обірвалися канати, що тримали кулю – і екіпаж злетів у небо разом з турком. Останній важив 104 кг.

Француз переповідає: "Схвильований турок не міг упізнати місто Варшаву, котру він тепер бачив мініатюрною внизу, і вигукнув: "Капітане, чи знаєте ви, кому належить сад в англійському стилі, котрий зараз внизу?" – "Республіці!" – відповів я". Ібрагіма так перелякала пашіюча піч, що він навіть спробував вистрибнути з кошика. Магнат навів на слугу пістоль – і викинув із повітряної кулі піч. Ібрагім тільки й міг, що вигукувати: "Аллах! Аллах!"

Екіпаж перебував у небі півгодини. За офіційною версією, політ перервали, бо Потоцький поспішав у Сейм. Куля піднялася на висоту до 3 км і пролетіла 7,5 км. Приземлення відбулося без ексцесів. На честь події король Польщі Станіслав Август Понятовський наказав викарбувати монету з профілем повітроплавця.

Польська аристократія жартувала, що турок повернувся з неба вже не в білих, а в коричневих шароварах. Казали, що й у Потоцького був нервовий зрив. Через кілька днів після польоту він зайшов до салону своєї матері голяка – маючи на собі лише шпагу на боці.

 

Джерело

Did you find apk for android? You can find new Free Android Games and apps.